Український журнал - 11/2008

Київська експериментальна електронна група „Надто сонна”, створена 2004 року, ще в березні випустила альбом „Art Fraud”, який мені попав до рук тільки недавно, і я не втримався, щоб не порекомендувати його вам на цих сторінках. Тому що „Надто Сонна” зі своїм альбомом зразу заявила про своє достойне місце в музиці – не тільки українській, бо створила цілком конкурентоспроможний продукт. Перед цим гурт 2006 року записав інтернет-реліз „Фрагменти сну”, яким задекларував свою, скажімо, потенцію, але ні на що, крім як маніфестації присутності, він не претендував, будучи набором симпатичних, але недороблених електронних етюдів. Але „Art-Fraud” – це щось зовсім інакше.

   Стиль альбому, що його записало це тріо (гітара, клавіші та програмування), можна назвати сумішшю IDM, тріп-хопу, експериментальної електроніки та, як це називають самі музиканти, поп-романтики. Порівняти „Art Fraud” з якимось конкретним проектом рука не піднімається, але чітко відчувається вплив таких монстрів, як „Radiohead“, „Aphex Twin“, „Mouse on Mars“ і „Tricky“. Але саме впливи, а не бездумне рівняння на зірок, яким грішить більшість української музики. Перше, що відчувається, – це ретельність і неквапливість в роботі над матеріалом. Запис сорокахвилинного альбому тривав майже дев’ять місяців (символічний час). За цей період музиканти відшліфували свій альбом педантично, але з ніжністю. Практично жодної зайвої ноти, бездоганний (не побоюся слова) звук із ретельно відібраними тембрами. Нарікання в декількох випадках викликає хіба що композиція, невиправдано обірвана й недоказана..

   За способом музичного осмислення „Надто Сонну” хочеться порівняти з „DePhazz“. Вони так само підбирають те, що лежить навколо них у звуковому просторі й, пропустивши через внутрішній фільтр, видають у вигляді фірмового звуку. Тільки „DePhazz“ як старші вже встигли поекспериментувати не тільки зі звучанням, але й із жанрами. „Надто Сонна” ж своїм альбомом вирішила показати все, на що вона здатна, поєднуючи різножанрові елементи в строкату, але стилістично єдину суміш і щедрим цитуванням демонструючи добре перетравленняі засвоєння сучасної музики. М’які клавіші та по-скандинавськи відсторонений вокал (англійською), гітара, яку за хитрими тембрами не завжди навіть можна впізнати, електронна підкладка – поєднання, яке здалеку видається суцільним, але при детальнішому прослуховуванні відкриває хитре сплетіння музичних ниток у своїй структурі.

   Музика сонна, але придатна радше для безсонної ночі за роботою чи над конспектом, аніж для засинання. Інакше або чергові жорсткі семпли будуть вас будити, або просто ваша увага виявиться поглинутою розгортанням музичної тканини. Хоча для дрімливих контемпляцій ця музика цілком придатна. Альбом можна порекомендувати всім, хто любить інтелектуальний електронний поп, та всім, хто скучив за справді якісним і продуманим українським музичним продуктом, який не соромно поставити західним шанувальникам подібного жанру.